Приїхав кореспондент якоїсь газети до чабана якогось гірського аулу з проханням розповісти про своє життя. Чабан мирно пасе овець, люльку покурює. Кореспондент запитує:
— Скільки кілограм трави в середньому вівця з’їдає за рік?
— А яка, біла чи чорна вівця? — перепитує чабан.
— Ну, скажімо, біла.
— Біла — близько тридцяти кілограм, — відповідає чабан.
— А чорна?
— І чорна близько тридцяти.
Кореспондент задає наступне питання:
— А скільки шерсті ви настригаєте з однієї вівці?
— З якої, білої чи чорної?
— З білої.
— З білої — близько двадцяти кілограм.
— А з чорної?
— І з чорної — близько двадцяти.
Кореспондент дивується:
— А чому ви перепитуєте, про білих чи чорних овець я запитую? Яка різниця?
— Ну, — відповідає чабан, — білі ж вівці мої…
— А чорні?
— І чорні — мої...
У дядька Миколи був кнур. Захотів кнур якось свинку — хвіст трубою. Везти треба на сусідній хутір. Дружина Марія питає:
— А як кнура на побачення повезеш?
— Так у коляску мотоцикла посаджу й усе!
— У яку коляску — на переїзді копи і днюють і ночують!
— А, дурниця! Надягну на нього шолом, простирадлом замотаю — і не помітять!
Одягли кнуру шолом, запхали в коляску (важкий, сволота! ) і повезли до мадам.
Усе минулося якомога краще — і люди, й свині були дуже задоволені. Наступного ранку кнур знову не в гуморі, хвіст трубою. Дружина й каже:
— Ну що, Миколо, треба знову його везти!
Одягли шолом, замотали простирадлом, повезли. Знову все добре! І так весь тиждень. Господар із жінкою уже вимотані — натерпілися зі свинями!
Ранком чоловік просить дружину:
— Маріє, вийди на двір, що цей кровожер робить? Знову, мабуть, хвіст трубою?
Та пішла. Повертається.
— Ну що? Як хвіст?
— Колю, про хвіст не знаю... Але він вже вдягнув шолома й у колясці сидить!