Анекдоти про Життя

Найпопулярніші жарти в цій категорії

Летить кажан у темній кімнаті. Аж раптом, з усього льоту, ТРІСЬ об стінку!… Сидить під стіною, писок чухає:
"Блін, я вб’юсь, нафіг, колись із цим плеєром!"

0 0

Учителька: — Діти, скажіть слово на літеру "С".
Вовочка: — Срака.
— Діти, такого слова немає.
— Як же ж так? Срака — є, а слова — немає.

0 0

Учителька: — Вовочка, ти написав чудовий твір, але я таки поставила тобі 4 за тавтологію в одному реченні.
— В якому реченні?
— А ось ти пишеш:
"Один хитросракий жид…"

0 0

На батьківських зборах:
— Товариш Сидоров, ваш син пише абсолютно дебільні твори!
— Ги-ги-ги!

0 0

Абітурієнт приходить із першого іспиту, батьки допитуються в нього:
— Ну, як іспит?
— Та нічого, тільки екзаменатор трапився якийсь набожний: щоразу, як я щось казав, він підіймав очі до стелі й повторював:
"Боже мій!".

0 0

Через кілька років викладач зустрів свого колишнього студента й запитує:
— Чи вистачає тобі знань, отриманих ув інституті?
— Знань доволі, тільки грошей не вистачає.

0 0

На іспиті студент не знає відповіді на жодне питання. Професор, втративши терпець, починає репетувати:
— То ви ж віслюк! (Звертаючись до одного з асистентів) Принесіть мені, будьласка, оберемок сіна!
Студент: — А мені чашечку кави, будьласка.

0 0

У дешевих підручниках з математичного аналізу замість натуральних логаритмів використовують логаритми, ідентичні натуральним.

0 0

Темно, як у Малевича в квадраті.

0 0

Вичерпавши тему надання чоловічих сценічних імен молодим співачкам, продюсери невідмінюваних Максим і Альоша розмірковують про вивід на сцену старлеток для тинейджерської авдиторії під розширеними іменами й по-батькові:
"Іван Олексійович", "Павло Вікторович", "Петрович" і навіть "Федорович".
Як обіцяють продюсери, всі молоді таланти матимуть не тільки ноги від вух, але й бюсти не менше №3.

0 0

Українська співачка Альоша — рідний брат московської співачки Максім.

0 0

Похорони. Батюшка:
— Василю, ти також хочеш щось сказати про Петра? Але пам’ятай: про покійників або або добре, або нічого.
— Так, батюшко. То ж що я хочу сказати: Петі з нами більше немає, на й добре.

0 0

Завдяки комп’ютерам люди розучилися писати.
Завдяки машинам — ходити.
Завдяки телевізору — думати.

0 0

— На жаль, я не можу пустити вас у казино, — загородив вхід відвідувачу швейцар. — На вас немає краватки!
— На й що? — обурюється відвідувач. — Погляньте — на тих людях немає навіть сорочок!
— Так, але вони виходять…

0 0

Новий рік:
— Треба зателефонувати мамі, сказати, де я:
— Ало, мамо, де я?

0 0

— Чим унітаз відрізняється від телевізора?
— В унітаз лaйнo заходить, а з телевізора — виходить.

0 0

Треба якось просто взяти й перестати придумувати собі відмовки.
Більше жодних “Завтра”, “Я надто запрацьований”, “Із наступного тижня”.
Годі мучити совість!
Не будь шмаркачем!
Грюкни кулаком по столу й скажи:
“Я більше не піду в цей сраний спортзал!” і байдуже, що заплачено на пів року вперед.

0 0

В одній крамниці почали продавати товари за подвійною ціною — для дурних і для розумних. Так на ціннику й зазначалося: для дурних — стільки, а для розумних — удвічі більше. Й усі купували за вищою ціною. Дурні.

0 0

“Брюнетка, 90-60-90, зріст 175 см, довжина внутрішньої поверхні стегна — 56 см, обійма плечей — 114 см, відстань між очима — 2 см, довжина волосся — 34 см. ПРОДАМ РУЛЕТКУ.”

0 0

Одеса. Чоловік на Старокінному базарі прицінюється до хвилястого папужки:
— А цей папужка буде щебетати? А розмовляти?
— Пане, ви одружені?
— Ну так, звичайно…
— І вам таки мало?

0 0