Ось вже тиждень поспіль вечорами я непомітно прокрадаюся до своєї кімнати, повільно роздягаюся, дістаю ЙОГО, лягаю на диван, і у передчутті тихо стогону. Потім вмикаю світло, довго розглядаю ЙОГО червону поверхню, а потім зітхаю, розкриваю, і починаю до ранку, у поті чола читати цей довбаний конспект, так як завтра сесія ...
0
0