Стоять три старих єврея на кладовищі після похорону. Настрій сумний, думки все більше про вічне ... Один каже:
— Ні, ви як хочете, а я б хотів лежати поруч з Розою. Ви подивіться, яка оградка : тут на листочках, дарма що чавунних, кожну жилочку видно ! Ні, я хотів би лежати поруч з Розою .
Всі цокають язиками та й замислено кивають головами. другий:
— Ну а я, ви як хочете, а я хотів би лежати поруч з Сарою. Ви подивіться, який багатий камінь, він же прямо дихає. Ні, я б лежав поруч з Сарою !
І знову всі цокають язиками та кивають головами.
Третій:
— Ви як хочете, а я б лежав поруч з Цилею ...
Решта дружно і в крайньому здивуванні :
— Але ж вона жива !
Третій, переможно здійнявши перст до неба :
— О тож!