Пам’ятник на одеському цвинтарі. На плиті пароського мармуру великими золотими літерами вибито:

“ЯКІВ МОЙСЕЙОВИЧ РАБИНОВИЧ”
І трохи нижче — маленькими літерами:
“Своїй дружині — Сарі”.

Кац, який щойно отримав зарплату, каже бухгалтеру:

— Ви мені недодали 20 гривень!
— Усе правильно, зате минулого разу вам дали на 20 гривен більше, чому ж ви тоді мовчали?
— Бо якщо ви помилились одного разу, на це ще можна заплющити очі, але два рази — це вже занадто!

Рабинович повернувся з турпоїздки по Франції.

— Ну як там у Парижі? Розповідайте.
— Ну що вам сказати? Пам’ятаєте, в Жоріка на кухні висіла Джоконда?
— Пам’ятаємо, звичайно.
— Так от, тепер вона — в Луврі.

Чекаючи на гостей Рабинович попереджає жінку:

— Святковий сервіз можеш поставити на стіл, а срібні ложечки не подавай.
— Яшо, невже ти думаєш, що гості можуть їх украсти?
— Ні, Саро, я таки думаю, що вони їх можуть упізнати.

— Рабинович! Ви ухилялись від сплати податків так, як це в суді розповідав прокурор?

— Зовсім ні. Але його схема дуже навіть заслуговує на увагу…