Відомому одеському лікареві телефонує старий приятель:
— Алло, Борю, це ти? Це Абрам, пам'ятаєш мене, золотий? Як у тебе справи?
— Привіт, Абраме, скільки років, скільки зим ... Років десять тебе не чув. У мене все по-старому, кручусь, працюю ...
— Я тобі як раз по роботі телефоную. Чи не міг би ти мене, як свого старого друга, подивитися позачергово, а то у мене щось болить і я не знаю що.
— Абраме, я тебе звичайно подивлюся, тільки запам'ятай одну річ: мої старі друзі всі зі мною, а ті хто телефонують, коли сраку припече, ті просто клієнти.
0