Друга світова війна. Концтабір в Німеччині. Ведуть на розстріл англійця, француза і українця. І тут німецький солдат каже:
— Маєте хлопці право на останнє передсмертне бажання.
Англієць:
— Мені б ше перед смертю пляшечку віскі.
Принесли йому віскі. Француз:
— А я б шампанського випив.
Принесли шампанське. Українець каже:
— Я хочу, щоби мене наостанок чоботом копнули в дупу.
Німці посміялися. Але бажання є бажання, треба виконувати. Один розбігається і зі всієї сили дає підсрачника. Українець аж підскакує, вириває в якогось солдата автомат, другого б’є прикладом по голові, в третього випускає автоматну чергу, бере з собою англійця і француза, перескакує з ними через колючий дріт, біжить в ліс, там на пеньочку присідає. Ті двоє питають:
— Слухай, а ти не міг то скорше зробити, а то б нас розстріляли.
— А в нас українців завжди так, поки хтось в дупу не копне, то ніц робити не будемо.
0