— Здрастуйте, Ватсоне, — сказав Холмс, сидячи в присмерках кімнати біля каміну, що потріскував дровами, й попихкуючи своєю улюбленою люлькою. — Я бачу, на вулиці чудова суха погода?
— Навпаки, Холмсе, — відказав Ватсон. — Іде дощ і дуже бридко. Якщо ж ви про те, що в мене чисті туфлі, то я перевзувся в передпокої.
— Хм, — гмикнув Холмс. — А на обід ви пили рожевий "Шаблі" сімдесят четвертого року?
— Ні, Холмсе, це офіціант у ресторані спіткнувся й вилив на мене бокал із вином, який він ніс на інший столик.
— Хм... А чому це ви змінили сорт сигар?
— Я не змінював, — сказав Ватсон, дістаючи свій портсигар. — Просто зустрівся з давнім другом, і той пригостив мене своїми.
— Тьху! — спересердя плюнув великий детектив. — Нічого у мене сьогодні не виходить! Піду краще пограю на скрипці.
Й Холмс пішов до своєї кімнати.
"А місіс Хадсон потім знову буде запитувати, чому містер Холмс так мучить свою кішку, " — подумав доктор Ватсон, вмощуючись біля каміну в крісло, що звільнилось.
0