Йде священик по селу і бачить - дядько косить траву, а на косі біля нього дзвіночок.
— Навіщо повісив?
— Щоб від дзвону у траві пташки і миші розбігалися і нікого не поранити.
— Он як ти про божі створіння піклуєшся - давай я тобі гріхи відпущу. Є в чому каятися?
— Я з донькою господарки ферми грішу на сіннику.
— Відпускаю гріх.
— З господинею грішу.
— Відпускаю гріх.
— А коли господиня з дочкою в місті, то і з господарем.
— Е, чоловіче, та тобі не на косу дзвіночок треба вішати!