На уроці географії у школі:
— Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а Ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
— Домовились!
— Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип'ють - ховайся, бо буде лихо...
Петрик викрикує:
— Та це ж москалі!
— Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться... А взагалі то правильно! Сідай. Наступне:
І хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш...
Марічка підскакує:
— Я знаю, жиди це!
Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко.
Остання людність:
Хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть... Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і зціпивши зуби, промовить:
"А, бодай вона згоріла..."
У класі мовчанка.
— Ну, хто це? Що не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
— Зате ми гарно співаємо...