Skip to main content
Приїхали молодята в глухе село, аби провести медовий місяць. Винайняли кімнату в бабусі. Зачинились і, відповідно, не виходять. І так день, другий, третій. Бабця, зрозуміло, хвилюється, стукає до них у двері, питається, як справи. Ті відповідають — нормально.
— Ви б хоча б пішли поїли, — каже бабця.
— Ні, ми ситі, – відповідають молодята, — харчуємося плодами кохання.
— А, ну харчуйтесь, харчуйтесь, — заспокоюється бабця, — тільки шкірки від плодів у вікно не викидайте, а то гуси давляться!
Ідуть два євреї. Один повертається до другого й каже:
— Послухай, Ізя! А ось якби у тебе було два "Мерседеса", ну таких найкрутіших, з усіма наворотами, бар всередині і все таке — ти б мені дав один?
— Сьомчику, дорогий! Скільки ми вже з тобою знайомі? Тридцять років? Ми ж з тобою друзі ще зі школи. Так чого ти питаєш? Звичайно, якби у мене було б два таких "Мерседеса", один був би точно для тебе!
Йдуть далі. Знову Сьома повертається:
— А ось Ізя, уяви, що в тебе дві шикарні яхти, абсолютно однакові. Ти б одну мені дав?
— Сьомчику, ну що ти ставиш такі питання? Ми ж з тобою як брати, ти у мене свідком на весіллі був, і взагалі... Звичайно, якби у мене було б дві яхти, одну я тобі б віддав!
Далі йдуть. Раптом знову Сьома повертається:
— А уяви, Ізя, що у тебе було б дві курки...
— Сьомо, ну це вже нечесно. Ти ж знаєш, що в мене є дві курки...