Жарти про бабусь і дідусів

Після довгої проповіді священик запитав у прихожан, чи готові вони простити своїх ворогів. Близько половини з них підняли руки. Незадоволений результатом, священик провадив іще хвилин двадцять, а відтак повторив своє питання. Цього разу руки підняли близько 80% прихожан. Священик читав проповідь іще п’ятнадцять хвилин, і знову запитав, чи готові вони простити своїх ворогів. Зморені прихожани відповіли одностайно, й лише одна літня дама утрималась.
— Місіс Джонсон, ви не готові простити своїх ворогів?
— Я не маю ворогів, — відповіла стара.
— Це дивовижно! А скільки вам років?
— Дев’яносто три.
— Місіс Джонсон, будь ласка, вийдіть наперед і розкажіть нам, як людина може дожити до дев’яносто трьох років, не маючи при цього жодного ворога.
Маленька мила бабуся повільно вийшла в центр храму, обернулась до прихожан і сказала:
— Це елементарно. Я просто пережила цих виродків.
Перед Новим роком на пошту надходить лист Діду Морозу від маленького хлопчика. Працівники пошти порадились і, позаяк доправляти того листа було нікуди, вирішили його прочитати.
"Здрастуй, Дідусю Морозе! Живу я бідно, тата з мамою не маю, сирота я. Живу з дідом Васею, у нього маленька пенсія, та й п’є він, а моє пальтечко стареньке — мале зовсім, черевики подерлись, а рукавички я загубив. На вулиці — зима. Мені холодно, вийти погуляти ні в чім. Ось я й вирішив написати тобі листа. Ти ж приносиш усім подарунки на Новий рік, то чи не міг би ти й мені надіслати в подарунок нове пальто, черевики й рукавички?"
Прочитали працівники пошти листа, поплакали й вирішили зібрати грошей і купити малому в подарунок на Новий рік усе, чого він просив.
Зібрали грошей, хто скільки дав. Купили пальто, черевики, а на рукавиці грошей не стало!
Завернули все це в пакета й віднесли малому, начебто від Діда Мороза, з почуттям глибокого задоволення.
За день на пошту надходить лист від малого — Діду Морозу, працівники відкривають і читають:
"Здрастуй, Дідусю Морозе! Спасибі тобі велике за подарунки, я такий радий! Усе нове, й тепле, й гарне! Пальто саме на мене, й черевики добрі, а рукавиці, мабуть, на пошті поцупили..."
Підходить маленький син до батька й запитує:
— Тато, скажи, що таке політика?
— Поясню тобі на прикладі нашої родини. От дивися: Я заробляю гроші, це означає що я міністерство фінансів. Мама господарює , тобто вона уряд. Дідусь стежить, щоб у будинку був порядок - він профспілки. Домробітниця виконує всю роботу у хаті - вона робітничий клас. Усі що ми робимо - це для тебе, значить ти - народ. А твій однорічний братик - майбутнє.
— Зрозуміло?
— Ні.
— Ну тоді йди спати.
Посеред ночі син прокидається від плачу свого братика. Він встає і йде в спальню будити маму. Після невдалих спроб зробити це, він іде на кухню де тато займається коханням з домробітницею, а дідусь спостерігає за цим у замкову щілину. Після цього він вертається до себе в постіль і продовжує спати. Ранком він зустрічає батька й говорить:
— Тато, я зрозумів, що таке політика.
— Ну, розкажи.
— Це коли міністерство фінансів трахає робітничий клас, уряд при цьому спить, а профспілки спостерігають з боку, при цьому на народ усім наплювати, а майбутнє у лайні.