Весняним лугом походжає здоровезний ведмідь: нюхає квіточки, слухає пташиний щебет... Культурно відпочиває, отже.
Раптом помічає десь удалині якусь білу цятку й починає за нею стежити. Та цятка, наближаючись, поволі перетворюється на білу кульку. Ведмідь і не помітив спершу, що та кулька — заєць насправді.
Підбігши до ведмедя, заєць гне пальці й починає верещати:
— Слиш ти, лох касалапий, асфабаді мнє дароґу, понял, казьол?
Ведмідь продовжує нерухомо стояти, байдуже дивлячись на зайця.
Заєць:
— Ти чьо, урод, нє слишиш? Я сказал, давай дарогу, єслі в морду нє хочєш!
Ведмідь ані руш.
Заєць продовжує свої наскоки:
— У тєбя чьо, уши гавном забіти? Єслі ти через 10 сєкунд нє сдвінєшся, я тє ачко разорву, понял, ти, підар ванючій? Раз... два... три...
Глухуватий ведмідь знуджено пирхає, повертається до зайця задом, вивалює на нього вміст свого кишківника й неквапом іде геть.
Минає хвилина, друга, вже й мухи злетілися...
Нарешті заєць спромагається висунути голову з цієї купи. Трохи прочистивши рота, він верещить услід ведмедю:
— Чьо, абасрался?
Весна. Вулицею йде красива дівчина з шикарним бюстом. Біля казино стоїть неголений понурий невиспаний чоловік.
— Дівчино, дівчино, зачекайте! Розумієте, я знаю, що моє прохання може видатись вам безтактним, але зрозумійте мене: весна, мені щастило всю ніч, я виграв купу грошей, виходжу — а тут ви! Дозвольте мені вкусити вас за груди! Я розумію, це примха, але тим не менше... Звичайно, це не безплатно — я дам вам сто доларів.
— Хам! Та як ви смієте! Паскуда!
— Я розумію — двісті доларів!
— Збоченець! Ідіот!
— 1000!
— Відчепись, почваро!
— Послухайте, дівчино, це дуже важливо для мене. Я дам вам 5000 доларів за те, щоб просто вкусити вас за груди! Просто замисліться над цим!
— Ну нехай. Тільки відійдімо осторонь.
Відходять, дівчина задирає блузку, він починає цілувати й лизати їй груди. Вона обурюється:
— Ну ти кусай уже, кусай!
— Не можу.
— Чому?
— Дорого.