Після довгої проповіді священик запитав у прихожан, чи готові вони простити своїх ворогів. Близько половини з них підняли руки. Незадоволений результатом, священик провадив іще хвилин двадцять, а відтак повторив своє питання. Цього разу руки підняли близько 80% прихожан. Священик читав проповідь іще п’ятнадцять хвилин, і знову запитав, чи готові вони простити своїх ворогів. Зморені прихожани відповіли одностайно, й лише одна літня дама утрималась.
— Місіс Джонсон, ви не готові простити своїх ворогів?
— Я не маю ворогів, — відповіла стара.
— Це дивовижно! А скільки вам років?
— Дев’яносто три.
— Місіс Джонсон, будь ласка, вийдіть наперед і розкажіть нам, як людина може дожити до дев’яносто трьох років, не маючи при цього жодного ворога.
Маленька мила бабуся повільно вийшла в центр храму, обернулась до прихожан і сказала:
— Це елементарно. Я просто пережила цих виродків.
0