Ідуть дочка з батьком з крематорію і несуть в урні прах покійної тещі.
Дочка каже:
— Тату, давай урну цю поставимо на піаніно, і коли я буду грати,
Їй буде приємно - адже за життя вона любила мене послухати ...
Батько:
— Ні, доню. Ми її засиплемо у пісочний годинник, нехай, тварюка,
Ще попрацює.