Skip to main content
Відомому одеському лікареві телефонує старий приятель:
— Алло, Борю, це ти? Це Абрам, пам'ятаєш мене, золотий? Як у тебе справи?
— Привіт, Абраме, скільки років, скільки зим ... Років десять тебе не чув. У мене все по-старому, кручусь, працюю ...
— Я тобі як раз по роботі телефоную. Чи не міг би ти мене, як свого старого друга, подивитися позачергово, а то у мене щось болить і я не знаю що.
— Абраме, я тебе звичайно подивлюся, тільки запам'ятай одну річ: мої старі друзі всі зі мною, а ті хто телефонують, коли сраку припече, ті просто клієнти.
Помираючи, Моня вирішив покаятися перед родичами, яким капостив усе життя ..
— О, пробач мені, Мойшо, це я видав твій підпільний цех, і ти відсидів
15 років. І ти, Абраме, пробач, це я ролучив тебе з дружиною .. І ти, Ізя, пробач, це я вкрав у тебе коштовності ...
Таким чином, він встиг напаскудити багатьом, але його великодушно пробачили. Він же заповів суворо себе покарати, погрожуючи, що не знайде собі місця на тому світі, і зажадав, щоб коли помре - йому у задній прохід заштовхали он той великий кактус ...
З цими словами він відійшов, а вся рідня прийнялася виконувати його останню волю, що виявилося справою нелегкою. Але у самий розпал виконання волі покійного увірвався загін міліції з криком:
— Де тут закатований до смерті єврей?