Skip to main content
Генерал іде невеличким техаським містечком. На кожних воротах намальована ціль, і в кожній — дірка від кулі, точно по центру. Генерал запитує старого, що сидить на лавці:
— Пане, а хто це тут у вас такий влучний стрілець?
— Це, пане, Рудий Білл вправлявся в стрільбі, — відповідає той.
— О, та цьому хлопцеві сам бог велів бути в армії, в снайперському взводі.
— Ні, пане, він вам не згодиться.
— Чому це? Він же так влучно стріляє!
— Розумієте, пане, він спершу стріляє у ворота, а уже потім малює навколо дірки ціль.
У дворі сидять бабусі. Тут зупиняється джип, з якого виходить реальний пацан, та й каже:
— Чого розсілися, старі відьми, в натурі?
Одна з бабусь каже:
— Чого ж ти, синку, на нас кричиш? От я своєму онуку поскаржусь, він тобі задасть чортів!
— Що?! Якому онуку? Він що, конкретний пацан? Тоді нехай приходить завтра сюди на стрілку.
— Добре, передам.
На другий день приїхали джипи з братвою.
— Ну що, стара, де твій онук?
— Та десь тут. А де — хто ж його знає, він же в мене снайпер.