Анекдоти про джентльменів

— Здрастуйте, Ватсоне, — сказав Холмс, сидячи в присмерках кімнати біля каміну, що потріскував дровами, й попихкуючи своєю улюбленою люлькою. — Я бачу, на вулиці чудова суха погода?
— Навпаки, Холмсе, — відказав Ватсон. — Іде дощ і дуже бридко. Якщо ж ви про те, що в мене чисті туфлі, то я перевзувся в передпокої.
— Хм, — гмикнув Холмс. — А на обід ви пили рожевий "Шаблі" сімдесят четвертого року?
— Ні, Холмсе, це офіціант у ресторані спіткнувся й вилив на мене бокал із вином, який він ніс на інший столик.
— Хм... А чому це ви змінили сорт сигар?
— Я не змінював, — сказав Ватсон, дістаючи свій портсигар. — Просто зустрівся з давнім другом, і той пригостив мене своїми.
— Тьху! — спересердя плюнув великий детектив. — Нічого у мене сьогодні не виходить! Піду краще пограю на скрипці.
Й Холмс пішов до своєї кімнати.
"А місіс Хадсон потім знову буде запитувати, чому містер Холмс так мучить свою кішку, " — подумав доктор Ватсон, вмощуючись біля каміну в крісло, що звільнилось.
Берімор, увесь пошарпаний, зі сколошканим волоссям, вбігає до кабінету сера Генрі так, що ледь не зриває з петель двері, й надривним криком оголошує:
— Сер! Темза вийшла з берегів! Усі околиці затоплені. За три хвилини вода буде тут. Рятуйтесь, сер!
Сер Генрі дивиться на слугу нищівним поглядом і суворо промовляє:
— Беріморе! Що це за вигляд?! І взагалі, як це ви дозволяєте собі вдиратися до кабінету й кричати тут?! Вийдіть, приведіть себе до ладу, й скажіть усе це так, як і належить робити слузі англійського лорда.
— Гаразд, сер.
За три хвилини двері того ж кабінету тихо відчиняються, входить охайний і чистий Берімор і оголошує:
— Темза, сер!