Skip to main content
Анекдоти про п’яниць та алкоголь
Йде нувориш по набережній, сумний-сумний, життя не вдалося, п'є з горя бургундське з горла... Підходить до нього старушенція:
— Синку, ти коли вип'єш, пляшечку не викидай... , лиши її мені...
— Та ти шо, бабуля, це ж бургундське, 1812 року, такі у нас не приймають!
— Не біда, синку. Буду у Франції — здам.
Теща помирає, зять сидить за столом, вечеряє. Теща:
— Сину, оце я помру, то дай мені слово, що на моїх поминках не будеш пити. Ти ж як нап’єшся, починаєш співати, потім граєш на баяні, чіпляєшся до сусідів, б’єш усім морди... Добре?!!
Зять кидає ложкою по столу:
— Добре, мамо! Тільки знайте — поминки Ви мені вже зіпсували!!!