Сидить чоловік на дачі. Добре! Дивитися — на дереві яблуко висить. Гарне!
Зірвав, сів на лавку. А навколо — така краса! Дай но, думає — з’їм яблучко...
Аж раптом земля як задвигтить — гуркіт, шум, пил. Розвергається земля, з розламу вилазить величезна Дупа, ковтає яблуко й ховається під землю.
І тиша...
Пил сідає, чоловік зі збентеженим острахом каже:
— Що це було? ...
Тут знову — земля, шум, пил, гуркіт — вилазить Дупа й каже чоловікові:
— Антонівка.
Синочок телефонує додому:
— Мам, я збираюся одружитися!
— Ой, чудово!
— Мам, але ти знаєш, проблема в тому, що моя наречена темношкіра...
— Нічого синку, ми не расисти.
— І ще у неї троє дітей і нам ніде жити.
— Не страшно, синку, ви всі чудово поміститеся у нашій затишній однокімнатній квартирі.
— Мам, а як же татко?
— А тата ми поселимо у комірчині.
— Мам, а ти?
— А я зараз піду вдавлюся.
П’янючий чоловік у роздертій сорочці, на морді — сліди помади, в кишенях — порожні пляшки, заходить в автобус і сідає поруч із батюшкою. Розгортає газету й щось там читає. Потім повертається до батюшки й запитує:
— А ви бува не знаєте, отче, від чого буває артрит?
— Артрит, сину мій, буває в тих людей, хто збочив зі шляху праведного, хто спить із пропащими жінками й зловживає алкоголем!
— Ні хріна ж собі! ..
П’яний замовкає й дивиться замисленим поглядом у підлогу. Батюшка пошкодував, що висловився так різко:
— Та годі, сину мій! Чи віддавна маєш артрит?
— Та що ви! Я не маю! Але тут у газеті пишуть, що артрит у патріарха...