Запропонували французу, американцю й українцю: хто скільки об’їде на коні, тому стільки землі й дадуть.
Француз проїхав кілометр, зупинив коня і каже:
“Мені досить. Тут я поставлю садибу. Там — квітник. А там на шезлонгах відпочиватиму. А ось там — виноградник”.
Американець проїхав три кілометри й зупинив коня:
“Мені вистачить. Тут буде моя вілла. Там — газон. А ось там — майданчик для вертольота. А ще далі — майданчик для гольфу”.
Українець заскочив на коня й погнав… Жене-жене коня, жене-жене… Загнав коня, кінь упав. А українець на ноги й бігти! Біжить-біжить… Зашпортався, впав. Уже відчуває, що не може бігти. Повзе-повзе — все, відчуває, вже більше й повзти не може.
Знімає з голови шапку, з останніх сил жбурляє її перед собою й стогне:
“А там іще огірочки посаджу!”