Жарти про бабусь і дідусів
Перед Новим роком на пошту надходить лист Діду Морозу від маленького хлопчика. Працівники пошти порадились і, позаяк доправляти того листа було нікуди, вирішили його прочитати.
"Здрастуй, Дідусю Морозе! Живу я бідно, тата з мамою не маю, сирота я. Живу з дідом Васею, у нього маленька пенсія, та й п’є він, а моє пальтечко стареньке — мале зовсім, черевики подерлись, а рукавички я загубив. На вулиці — зима. Мені холодно, вийти погуляти ні в чім. Ось я й вирішив написати тобі листа. Ти ж приносиш усім подарунки на Новий рік, то чи не міг би ти й мені надіслати в подарунок нове пальто, черевики й рукавички?"
Прочитали працівники пошти листа, поплакали й вирішили зібрати грошей і купити малому в подарунок на Новий рік усе, чого він просив.
Зібрали грошей, хто скільки дав. Купили пальто, черевики, а на рукавиці грошей не стало!
Завернули все це в пакета й віднесли малому, начебто від Діда Мороза, з почуттям глибокого задоволення.
За день на пошту надходить лист від малого — Діду Морозу, працівники відкривають і читають:
"Здрастуй, Дідусю Морозе! Спасибі тобі велике за подарунки, я такий радий! Усе нове, й тепле, й гарне! Пальто саме на мене, й черевики добрі, а рукавиці, мабуть, на пошті поцупили..."
Після довгої проповіді священик запитав у прихожан, чи готові вони простити своїх ворогів. Близько половини з них підняли руки. Незадоволений результатом, священик провадив іще хвилин двадцять, а відтак повторив своє питання. Цього разу руки підняли близько 80% прихожан. Священик читав проповідь іще п’ятнадцять хвилин, і знову запитав, чи готові вони простити своїх ворогів. Зморені прихожани відповіли одностайно, й лише одна літня дама утрималась.
— Місіс Джонсон, ви не готові простити своїх ворогів?
— Я не маю ворогів, — відповіла стара.
— Це дивовижно! А скільки вам років?
— Дев’яносто три.
— Місіс Джонсон, будь ласка, вийдіть наперед і розкажіть нам, як людина може дожити до дев’яносто трьох років, не маючи при цього жодного ворога.
Маленька мила бабуся повільно вийшла в центр храму, обернулась до прихожан і сказала:
— Це елементарно. Я просто пережила цих виродків.
Підходить маленький син до батька й запитує:
— Тато, скажи, що таке політика?
— Поясню тобі на прикладі нашої родини. От дивися: Я заробляю гроші, це означає що я міністерство фінансів. Мама господарює , тобто вона уряд. Дідусь стежить, щоб у будинку був порядок - він профспілки. Домробітниця виконує всю роботу у хаті - вона робітничий клас. Усі що ми робимо - це для тебе, значить ти - народ. А твій однорічний братик - майбутнє.
— Зрозуміло?
— Ні.
— Ну тоді йди спати.
Посеред ночі син прокидається від плачу свого братика. Він встає і йде в спальню будити маму. Після невдалих спроб зробити це, він іде на кухню де тато займається коханням з домробітницею, а дідусь спостерігає за цим у замкову щілину. Після цього він вертається до себе в постіль і продовжує спати. Ранком він зустрічає батька й говорить:
— Тато, я зрозумів, що таке політика.
— Ну, розкажи.
— Це коли міністерство фінансів трахає робітничий клас, уряд при цьому спить, а профспілки спостерігають з боку, при цьому на народ усім наплювати, а майбутнє у лайні.