Поїхали два українці на заробітки у Францію. Пішли в кафе обідати. Один другому каже:
— Куме, як ми будемо замовляти? .. Мови не знаємо...
— Ти не переживай, я вже тут раз був. Французька мова дуже легка, додаємо до слова часточку "Ля -", а все решту те саме.
Замовили вони два ля-борща, два ля-салати, дві ля-кортоплі-фрі. Їм все принесли, вони наїлися. І йдуть до офіціанта розраховуватися.
І знову один другому каже:
— Ну ти, куме, молодець, якби не ти, лишилися би ми голодні. Я б в житті не додумався...
А офіціант дивиться на них і каже:
— Їли би ви ля-гіbнo, якби я не зі Львова був...
Сидить чоловік у кав’ярні. П’є щось міцне. Повз нього проходить монашка. Бачить, що той чоловік на неї дивиться, й каже з докором:
— Як ти можеш марнувати своє життя в цьому пристановищі блуду й розпусти!
— Та немає тут ніякої розпусти, сестро…
— Ганна, — гнівно відказує монашка.
— Так, Ганно. Все гаразд. Я просто п’ю.
— І це огидно Господу, — каже монашка.
— А ви самі, сестро Ганно, пробували хоч раз? — запитує чоловік.
— Ні! — обурено вигукує монашка.
— То як же ви можете стверджувати? От я зараз куплю вам випивки, й ви скуштуєте…
— Ніколи! Щоб люди побачили, як монашка п’є спиртне?
— Та я попрошу, щоб вам налили в чашку, — каже чоловік.
Монашка неохоче погоджується. Чоловік підходить до стійки й каже:
— Дайте мені дві склянки горілки, але одну налийте в чайну чашку.
Бармен обертається: — Що, знову сестра Ганна?