Живуть у сусідніх будинках дві різні сім’ї… Одні все сваряться, а в инших завжди тиша й злагода. Одного разу, позаздривши миру в сусідській родині, жінка каже чоловікові:
— Піди до сусідів і поглянь, що такого вони роблять, що в них завжди все добре.
Той пішов, сховався й спостерігає. Ось бачить, жінка миє підлогу в домі, раптом щось відвернуло її увагу, й вона побігла на кухню. Під цей час її чоловік забіг додому й, не помітивши відро з водою, зачепив його й вода розлилась. Тут прийшла дружина, вибачається перед чоловіком, і каже:
— Вибач, любий, я винна.
— Ні, це ти вибач, я винний.
Засмутився чоловік і пішов додому. Вдома жінка його запитує:
— На, що, підгледів?
— Так!
— На й що?
— Я все зрозумів! У нас усі праві, а в них усі винні.
— Ну, тату, женитись буду!
— Кого ж береш, синку?
— Та Галю, сусідку!
— Ой, не бери синку, знаєш... Зізнаюся: згрішив — коротше вона твоя сестра..
— Ну тоді Ольку — колишню однокласницю!
— Ні, синку, і вона твоя сестра...
Тут мати не витримала, подає голос з іншої кімнати:
— Та бери, синку, яку хочеш, він однак не твій батько....