Було це в далекому XIX столітті. До готелю ввійшла якась дама і звернулася до портьє:
— Добрий день. Я пані Іта Розенберг і хотіла б зняти номер на ніч. Службовець подивився на неї і холодно сказав:
— Шкодую, пані, але ми не здаємо кімнати євреям.
— Євреям? - закричала жінка. -
Це хто тут єврей? Я -католичка! Портьє не повірив:
— Якщо ви католичка, скажіть, як звати сина Божого?
— Його звуть Ісус.
Портьє, все ще сумніваючись, запитав:
— А як звали батьків Ісуса?
— Марія і Йосип - відповіла мадам Розенберг.
— Якщо так, то скажіть, де народився Ісус?
— У хліві, в яслах, з яких годували худобу.
— Добре - сказав портьє - Ви мене переконали. Отримайте ключі від свого номера.
— А зараз ви скажіть на милість чому Ісус народився у хліві, та ще в яслах, з яких годували худобу? - запитала жінка.
Портьє довго думав, зізнався, що не знає відповіді і запитав:
— Так чому ж?
— Тому, що вже тоді були недоумки, які не здавали кімнати євреям!
Один старий єврей добре заварював чай, і інші євреї любили ходити до нього в гості пити чай. Розпиваючи чай, вони дивувалися його смаку й увесь час просили:
— Абрам, розкажи, як ти заварюєш чай, не неси секрет у могилу.
— Ні – Ні - Ні, - відповідав старий Абрам, - "Тільки на смертному одрі."
І от настав час померти Абраму. Зібралися євреї, нагадали йому про обіцянку розповісти, як він заварює чай.
— Євреї, не жалійте заварки...