Анекдоти про Тварин, Анекдоти про Звірів

Тихим туманним ранком виходить їжачок до річки. Раптом бачить — рибалка сидить із вудкою. Їжачок іде неквапно в його бік і бубонить собі під ніс:
— От зараз підійду до рибалки й скажу йому: привіт, рибалко, ну що, клює? А він мені скаже, ні, їжачку, не клює, але ти знаєш, їжачку, адже це й не має значення... й ми з ним поговоримо про риболовлю, про тишу й про загадковість всесвіту...
Ні! Ні! Я підійду й скажу: привіт, рибалко, як тобі цей чудовий ранок? І він мені скаже: так, їжачку, ранок і справді чудовий — і ми з ним будемо спозирати травинки й далекі дерева крізь цю чарівну ватність, дивитися, як поволі й без упину тече ріка й зітхати...
Ні, ні! Я скажу, привіт, рибалко! Ну й як тобі це життя? А він мені скаже: життя прекрасне й дивовижне, їжачку. І ми поговоримо трішечки про життя, про його загадки, й будемо дивитись на воду, розуміючи суть ріки...
С такими думками підходить їжачок до рибалки:
— Привіт, рибалко!
— Та іди ти нафіг, їжаку!
Їжачок, клацнувши пальцями:
— Теж варіант!

У дядька Миколи був кнур. Захотів кнур якось свинку — хвіст трубою. Везти треба на сусідній хутір. Дружина Марія питає:
— А як кнура на побачення повезеш?
— Так у коляску мотоцикла посаджу й усе!
— У яку коляску — на переїзді копи і днюють і ночують!
— А, дурниця! Надягну на нього шолом, простирадлом замотаю — і не помітять!
Одягли кнуру шолом, запхали в коляску (важкий, сволота! ) і повезли до мадам.
Усе минулося якомога краще — і люди, й свині були дуже задоволені. Наступного ранку кнур знову не в гуморі, хвіст трубою. Дружина й каже:
— Ну що, Миколо, треба знову його везти!
Одягли шолом, замотали простирадлом, повезли. Знову все добре! І так весь тиждень. Господар із жінкою уже вимотані — натерпілися зі свинями!
Ранком чоловік просить дружину:
— Маріє, вийди на двір, що цей кровожер робить? Знову, мабуть, хвіст трубою?
Та пішла. Повертається.
— Ну що? Як хвіст?
— Колю, про хвіст не знаю... Але він вже вдягнув шолома й у колясці сидить!