1961 рік, 12 квітня, Карпати. Сивий гуцул стоїть на вершині, дивиться на полонину, люльку смалить.
Підбігає онук, радісно так вигукує:
— Діду, діду ти чув що сталось?!
Дід не реагує, тільки люлькою пихкає.
— Діду, діду, москалі у космос полетіли!
Дід, непоспіхом, пускаючи дим:
— Що, геть усі?
Йде нувориш по набережній, сумний-сумний, життя не вдалося, п'є з горя бургундське з горла... Підходить до нього старушенція:
— Синку, ти коли вип'єш, пляшечку не викидай... , лиши її мені...
— Та ти шо, бабуля, це ж бургундське, 1812 року, такі у нас не приймають!
— Не біда, синку. Буду у Франції — здам.