Приїхали молодята в глухе село, аби провести медовий місяць. Винайняли кімнату в бабусі. Зачинились і, відповідно, не виходять. І так день, другий, третій. Бабця, зрозуміло, хвилюється, стукає до них у двері, питається, як справи. Ті відповідають — нормально.
— Ви б хоча б пішли поїли, — каже бабця.
— Ні, ми ситі, – відповідають молодята, — харчуємося плодами кохання.
— А, ну харчуйтесь, харчуйтесь, — заспокоюється бабця, — тільки шкірки від плодів у вікно не викидайте, а то гуси давляться!
Ніч. Чоловіка вдома немає, дружина в істериці. Раптом дзвінок у двері, дружина відчиняє, а там чоловік із посмішкою, квітами і тортиком.
— Любий, що це з тобою? Це мені?
— Тобі, люба, тобі. Пішли в спальню?
— Так одразу? Ти давай чайок із тортиком, а я поки що квіти поставлю.
— Потім, усе потім! Пішли в спальню!
— Любий, я...
— Пішли ж, ну...
— Ну не можу я, розумієш, у мене критичні дні!
— Та що ви всі, змовились, чи що?!
Зустрічаються два сусіда:
— Ти що, посібник з сексуального задоволення партнерки купив?
— З чого ти взяв?
— Вчора, посеред ночі, у вас ліжко, як зазвичай, рипіло. Потім, замість парочки легких стогонів, твоя дружина почала кричати, верещати ... Ось я і подумав ...
— Вчора, коли ми цим займалися, я ногою випадково за штору зачепився, і на дружину металевий карниз впав ...