Йде нувориш по набережній, сумний-сумний, життя не вдалося, п'є з горя бургундське з горла... Підходить до нього старушенція:
— Синку, ти коли вип'єш, пляшечку не викидай... , лиши її мені...
— Та ти шо, бабуля, це ж бургундське, 1812 року, такі у нас не приймають!
— Не біда, синку. Буду у Франції — здам.