Одеські анекдоти, Анекдоти про Одесу
Абрам приходить до свого сусіда й звертається із проханням:
— Мойша в мене будинк будуть обшукувати, потримай у своєму сейфі всі мої гроші.
Сусід:
— Дружина, діти сюди! Бачите сусід прийшов, гроші приніс, я їх взяв, перерахував, у сейфі закрив!
Дружина й діти:
— Так, Так бачили.
Мойша відправляє дружину й дітей по своїх справах, Абрам іде. Через тиждень
Абрам знову приходить до сусіда.
Абрам:
— Мойша дякую тобі, обшук у мене пройшов, нічого не знайшли, поверни будь ласка мої гроші.
Мойша:
— Дружина, діти сюди! До нас сусід тиждень назад приходив?
Дружина й діти:
— Ні!
— Гроші приносив?
— Ні!
— Я їх брав, перераховував, у сейф клав?
Дружина й діти:
— Ні! Ні!
Мойша знову відправляє родину займатися своїми справами, а сам відкриває сейф і віддає всі гроші Абраму.
Абрам, дивуючись:
— А спектакль навіщо?
Моиша спокійним рівним голосом відповідає:
— Бачиш із якою сволотою доводиться жити!
Старий, сліпий жебрак єврей, все своє життя провів, збираючи милостиню на розі Дерибасівської та Рішельєвської, слухаючи кроки людей, дізнається своїх клієнтів.
"Тук-тук", - лунають кроки.
Судячи по легкості та впевненості, це молодий чоловік, який протягом багатьох років проходив повз жебрака й кидав у його капелюх 10 гривень.
"Тук-тук", - людина проходить поруч та подає жебракові двадцять копійок.
— Зачекайте, зачекайте, - гукає його сліпий. - Скажіть, що відбувається? Раніше ви мені подавали 10 гривень.
— Розумієте, я одружився і тепер не можу витрачати так багато на милостиню.
— Цікава справа. Він, бачте, одружився, а я що, повинен утримувати його сім'ю?!