Берімор, увесь пошарпаний, зі сколошканим волоссям, вбігає до кабінету сера Генрі так, що ледь не зриває з петель двері, й надривним криком оголошує:
— Сер! Темза вийшла з берегів! Усі околиці затоплені. За три хвилини вода буде тут. Рятуйтесь, сер!
Сер Генрі дивиться на слугу нищівним поглядом і суворо промовляє:
— Беріморе! Що це за вигляд?! І взагалі, як це ви дозволяєте собі вдиратися до кабінету й кричати тут?! Вийдіть, приведіть себе до ладу, й скажіть усе це так, як і належить робити слузі англійського лорда.
— Гаразд, сер.
За три хвилини двері того ж кабінету тихо відчиняються, входить охайний і чистий Берімор і оголошує:
— Темза, сер!
Петька приходить до Анки.
— Анка, підемо в кіно.
— Та ні, Петько.
— Ну підемо...
— Та ні, погода сьогодні...
— Та нормальна погода, ну підемо, а?
— Та мені і одягнути нічого.
— Ну як же нічого (лізе до шафи). Ось у тебе тут червоне плаття, зелене, жовте, здоров був, Василю Івановичу, біле, в клітинку...
Гольдман, власник фірми з виробництва цвяхів, вирішив відійти від справ і передати свій бізнес синам, а сам поїхав у навколосвітню подорож. Раптом йому телефонує старший син:
— Цвяхи продаються так, що виробництво не годне впоратися! Тож нам терміново потрібна твоя допомога.
Гольдман-старший повертається додому й перед своїм підприємством бачить рекламний щит — Христос, розп’ятий на хресті, й надпис:
"Цвяхи Гольдмана — завдяки їм він висить уже 2000 років!".
Гольдман шокований:
— Та ви що! Невже ви хочете, щоб знову почались погроми?! Негайно приберіть і надалі ніколи не використовуйте зображення Христа в рекламних цілях!
Отож Гольдман продовжує насолоджуватись заслуженим відпочинком, як зненацька черговий дзвінок:
— Тату, рекламу ми замінили, але цвяхи, як і раніше, продаються надто швидко, й ми знову маємо проблеми з постачанням.
Гольдман знову повертається додому й його зустрічає нова реклама — пустий хрест і надпис:
"Треба було скористатись цвяхами Гольдмана!"