Петька приходить до Анки.
— Анка, підемо в кіно.
— Та ні, Петько.
— Ну підемо...
— Та ні, погода сьогодні...
— Та нормальна погода, ну підемо, а?
— Та мені і одягнути нічого.
— Ну як же нічого (лізе до шафи). Ось у тебе тут червоне плаття, зелене, жовте, здоров був, Василю Івановичу, біле, в клітинку...
Ранок. Дівчина встає з ліжка, знімає з клітки із папугою халатик, одягає його. Підходить до вікна, від-шторює його, солодко потягується, йде на кухню, ставить чайник, іде у ванну, і раптом телефонний дзвінок:
— Люба, вибач, через дитину в школу викликають, дружина раніше із відрядження повернулась, теща пиляє — сьогодні аж ніяк не вийде зустрітись.
Дівчина кладе слухавку, йде у ванну, вимикає воду, на кухні знімає чайник, заходить у кімнату, підходить до вікна і зашторює його, знімає халатик і кидає на клітку, лягає спати.
Голос папуги:
— Так... Коротенький деньок.