Прерія... Полудень... Лев і Левиця лежать на сонечку, гріються. Тут підбігає заєць, як зарядить по пиці Леву й бігти. Лев нуль на масу, Левиця в шоку:
— Леве, ти ж цар звірів, якого біса? Наздожени так порви його!
— Та ну, маленький, тупий, пустує. Нічого страшного...
— Ну, справа твоє, ти ж цар...
Через якийсь час історія із зайцем повторюється, відбувається та ж розмова, й так кілька раз... Десь раз на десятий Левиця, не витримавши такої нахабності, побігла за зайцем: туди-сюди за ним...
Нарешті, заєць забіг у трубу в пагорбі, ну, Левиця за ним, там і застрягла. Заєць виліз з іншого кінця труби й, звісно, Левицю трахнув по повній та втік. Незабаром Левиці все-таки вдалося вирватися, і вона повернулася до Лева: хвіст підгорнутий, вуха опущені, погляд потуплений. Лев дивиться на неї, і так підозріло запитує:
— Що, до труб водив?